З історії лісового господарства

У 20-30-х роках минулого століття більшість лісів, що були в околицях обласного центру, Галича й Рогатина належали великим землевласникам, церковним громадам, або ж державному управлінню лісами. Великих лісорозробок тут не було: розпилювали деревину лише кілька тартаків, а охороною угідь та залісненням площ були зайняті чотири чи п‘ять лісництв. На їх базі у перші роки після Другої світової війни і був створений Станіславський лісгосп, завданням якого впродовж 50-60 років було реставрувати понищені за час війни посадки та заліснювати величезні площі вирубок, які залишили після себе бригади різних союзних міністерств та відомств. Для цього закладали як постійні, так і тимчасові розсадники, вирощували сіянці дуба, бука, клена, смереки і висаджували їх у грунт.
Зі створенням (у 1959 р.) лісокомбінату, лісгосп об‘єднано з Долинським ліспромгоспом. До нового підприємства увійшло сім лісництв, паркетний завод, автоколона та лісопункт. А площа угідь, за якими довелося доглядати, збільшилась до 32 929 га. І таке поєднання інтересів лісівників, заготівельників, переробників та меблевиків дало свої результати. Уже через чотири роки тут до мінімуму скоротили розрив між вирубками та залісненням площ, у той же час почали створювати посадки на новій типологічній основі, а щороку робили це на площі 500 і більше гектарів.
Лісівники Івано-Франківського лісокомбінату одними з перших в об‘єднанні започаткували механізовану підготовку грунту на перезволожених землях і завдяки цьому лісові площі розширили майже на четвертину; у практику лісництв під час рубок догляду за лісами-молодняками почали застосовувати так звані технологічні коридори. На початку 80-х років тут створили один із найбільших на Прикарпатті Клубівецький селекційний пункт, де запровадили механізований догляд за посівами, вирощування сіянців у горщиках, живцювання саджанців декоративних дерев та кущів, а також зимове їх щеплення.
Разом з тим лісокомбінат був ініціатором закладання промислових плодово-ягідних плантацій, введення фруктових дерев до складу лісових посадок; у 70-80-х роках до семи тон – найбільше в об‘єднанні збільшили збір лікарської сировини.
Не менше турбувалися тут і про мисливство. Зокрема, в урочищі «Марківці» Тисменицького лісництва створили відтворююче ланеве господарство, а в урочищі «Буківна» – таке ж господарство, в якому розводили муфлонів завезених для цього із Чехословаччини.
Добрих результатів у роботі добивалися й Івано_франківські бджолярі. Від кожної бджолородини вони щороку заготовляли по 10-11 кг меду; добре розвивалося рибництво – майже в кожному лісництві облаштували каскади ставків, де вирощували та поставляли у торгову мережу карасів, коропів. Мали свої ферми, де набирали вагу велика рогата худоба, кролі.
Поряд з тим, не відставала й переробка деревини. Починаючи із кількох десятків кубометрів на рік у 1950-му за тридцять років випуск паркету збільшили майже у п‘ятдесят разів. Із заводського конвеєра почали сходити як планковий, так і щитовий художній паркет. Невдовзі тут став до ладу ще й інструментальний цех.
Однак у липні 1994 року лісокомбінат перетворено у відкрите акціонерне товариство, а ще через рік від нього відокремлено і створено Івано-Франківський держлісгосп.
Згідно наказу Державного комітету лісового господарства України у 2005 році із складу лісгоспу було виділено Клубівецьке лісництво загальною площею 2604 га та створено на його базі ДП «Івано-Франківський лісовий селекційний центр», а у 2009 році у зв‘язку з виробничою необхідністю та за клопотанням Івано-Франківського ОУЛМГ до складу ДП «Івано-Франківського ЛГ» було включено Хрипелівське лісництво ДП «Надвірнянського ЛГ» загальною площею 4675 га.
Нині у складі ДП «Івано-Франківське лісове господарство» є вісім лісництв, 39 майстерських дільниць, а площа лісів на даний час складає 24965 га.